Хмільниччина туристична

Гастрономія села Куманівці

 ‘‘Ранковий прийом їжі був основним і називався обідом. Він складався із супу, найчастіше знаменитого українського борщу, приготовленого завжди на цукрових буряках, або не менш знаменитого росольника (суп із квашених огірків), або з горохового супу капусняку. На друге подавали вареники з пшеничного борошна першого сорту з сиром чи тертою картоплею, густо политі смаженим салом; часом замість нього поливали сметаною чи колотухою (пряжене молоко змішане зі сметаною), було дуже смачно. Або пампушки з часниковим соусом зі шкварками чи локшина з сиром, картопляні оладки. Все, включаючи супи, завжди щедро приправляли салом.

   Другий прийом, так званий полудень, складався з великою скибки житнього хліба зі шматком свіжого, злегка підсоленого сала і молоко; влітку подавали кисле молоко. Вечеря була третім прийомом їжі. Подавали переважно молочний суп з локшиною, чи пшоняну кашу, чи картоплю, чи гречану кашу, а до того кисле молоко або борщ із кашею. Звичайно, під час їжі хліб подавали без обмежень.

   Вживали багато капусти в різних стравах. У всіх були глиняні полив’яні миски і дерев’яні ложки. Найчастіше однією мискою користувалися три-чотири особи. Кількість їжі також була не обмежена.’’

Гелена (Лета) Кутиловська

‘Спогади про Поділля 1898-1919’’

переклад з польської Василя Маринича

 

 

“Розпорядок дня в Куманівцях не відрізнявся від того, який існував у всіх домах нашого краю.

   Приготування і подача сніданку або підвечірку було обов’язком дворецького і його помічників, двох хлопчиків. В буфеті заварювали каву і чай, ставили самовар. Буфетнею називали приміщення, де господарював дворецький з помічниками. Була там піч для приготування їжі,  а радше для пряження особливим способом вершків у невеликих глечиках. Обов’язком дворецького було накривати стіл і прислуговувати за ним. Сніданок подавали між восьмою і девятою годинами ранку. Старші пили чай або каву з чудовими випряженими вершками, які формували на напоях грубу шкурку. Завжди подавали свіже печиво, чудові невеличкі булочки, питльований житній хліб, масло, мед, сир і ковбаси. Ми, діти, пили каву з молоком або саме молоко, часто какао і скибку хліба з маслом і медом – це була для нас найкраща смакота. Особливо подавався мед у стільниках. Обідати сідали в перерві між польовими роботами приблизно о тринадцятій годині. Він складався з чотирьох страв: супу, м’яса або страви з птиці чи дичини з картоплею, рисом тощо, до м’яса завжди подавали різні салати. Третю страву робили з овочів….. Овочів було безліч, їх подавали на полумисках, декілька видів одночасно. Четверта страва – смачний пудинг.

   Підвечірок завжди був о п’ятій годині пополудні. Влітку найперше подавали: суниці лісові або садові, полуниці, малину, черешні, дині та інше, а до них солодкі вершки з цукром. Потім чай, смачні хрусткі булочки, різне печиво і характерні для Поділля вафлі з маком. Взимку яблука, груші, апельсини, мандарини і виноград.

   Вечеря, як правило, була близько восьмої вечора, завжди складалася з двох страв: кисле молоко з картоплею або гречана каша з м’ясом або птицею. Дуже часто їли мучні страви: вареники різних видів, з особливих – вареники з сиром. Ці вареники робили з гречаної муки, яку варили в киплячій воді до щільного тіста. Його формували в рівні кульки, розплескували руками, по тому накладали приготовлений заздалегідь білий сир, змішаний з яєчним жовтком, і зліпивши краї, смажили з обох сторін. До них подавалась кисла сметана – це була дуже смачна страва. Часто робили запіканки з фруктами, сиром або варенням. Вечері закінчувалася чаєм, печивом, вершковим маслом.

Гелена (Лета) Кутиловська

‘Спогади про Поділля 1898-1919’’

переклад з польської Василя Маринича

 

 

 

   З повним змістом книги Гелени (Лети) Кутиловської "Спогади про Поділля 1898-1919" ви зможете ознайомитись в КЗ "Хмільницька районна бібліотека для дорослих".