Хмільниччина туристична

Хмільницький регіональний центр біорізноманіття

Хмільницький регіональний центр біорізноманіття

       Серед багатьох районних центрів України є різні за своєю природою – розташовані на рівнині, в горах і передгір’ях, на лісових просторах, в степовій смузі. Наша Хмільниччина є незвичайним краєм. Вона увібрала в себе, здається, все, крім гір та морів.

    Хмільницький регіональний центр біорізноманіття  сформований у межах Хмільницького району та займає площу 6971,8 га. Незначні його площі знаходяться у Літинському районі. Центр охоплює лісові масиви між містом Хмільник та селами Кожухів, Вугли, Широка Гребля, Олександрівка, Кам’янка, Трибухи тобто сформувався на основі лісових біоцентрів. Тут охороняються вікові високопродуктивні насадження дуба звичайного. Прикладами такої території є заповідне урочище «Хмільницьке». У межах Хмільницького регіонального центру біорізноманіття зростають такі види Червоної книги України:  гніздівка звичайна, курочка пурпурова, лілія лісова, цибуля ведмежа, підсніжник звичайний. Виявлено такі рослинні угрупування Зеленої книги України: асоціація мішаних дубових лісів з дуба звичайного, ведмежоцибулевих, асоціації грабово – дубового лісу волосистоосокового та яглицевого.

    Любка дволиста відноситься до родини Зозулинцевих. Вперше рослину було описано в 1817 році, в наслідок чого вона отримала наукову назву Platantherabifolia,що в перекладі означає (з грецької) широкий пилковий мішок і дволиста (з латинської). Однак у різних місцях любку дволисту називають по-своєму. За дивовижний аромат – “нічна фіалка”, “польовий жасмин”. За цілющі та приворотні властивості кореня – “дикий бальзам”, “любовний корінь”.

     Любка дволиста – багаторічна трав’яниста рослина, що зазвичай сягай заввишки від 20 до 50 сантиметрів. Має два неподілених бульбових кореня. Щорічно у рослини одна бульба відмирає, а на зміну їй наступного року виростає нова бульба. Проросток розвивається ротягом двох років-чоторьох років, а вперше рослина зацвітає на одинадцятому році життя.

     В Україні розповідають легенду про те, як рослина любка врятувала від вірної смерті козаків, що тікали з турецького полону. Ніби подарувала дівчина-красуня тим козакам намисто з прозорих бульбочок любки, аби вони голод втамували та сили відновили. Виявляється, ця рослина має лікувальні властивості , її використовують в народній медицині.

    Цвітіння любки дволистої припадає на червень-липень, а плодоношення на серпень-вересень. Квітки особливо ароматні у вечірній і нічний час, у похмуру погоду, а також в день кінця свого цвітіння. Їх аромат приваблює нічних метеликів, що запилюють квітки.

Суцвіття любки дволистої виглядає, як двадцяти-сантиметрова кість, що складається з восьми-сорока невеликих білих квіток, злегка зеленуватих на кінцях. Вони розташовані на тонких ніжках і відрізняються губою з гострою шпорою.

    Лісова лілія – це багаторічна цибулинна рослина і один з рідкісних представників лісової фауни України, що відноситься до відомої родини Лілейних. Рідкісний тому, що за останні роки знайти таке квіткове чудо в мішаних і листяних лісах України – справжня рідкість. Крім свого яскравого і загадкового вигляду, лісова лілія володіє і лікарськими властивостями, особливо коріння, що призвело до частого викопування бульб, та зникання цієї рослини з поля зору.Зазвичай сама квітка нагадує звичайну, садову лілію, але разом з тим і нагадує нам про якусь дикість природи, казкову загадковість, легенду.

    Зозулинець (Orchis) відноситься до родини Орхідних (Orchidaсеае), що має також інші назви у народі: Кукушниця, Кисельний корінь, Зозулині сльози.

Росте в сирих лісах – по галявинах і узліссях, вологих лугах, чагарниках, топких і болотистих берегах річок і озер. Найбільше зростання в Карпатах і Криму. Види з більш великими і красивими квітами вирощуються в оранжереях.Зозулинець відноситься до багаторічних лікарських рослин, що володіє двома округлими або овальними клубне видними коріннями. Стебла поодинокі, закінчуються колосовидним багатоквітковим суцвіттям. Висота рослини – 20-30 сантиметрів.

 

 

Використана література:

1.Сторінками Червоної книги України: Зникаючі рослини: Довід.учня.- К.: Освіта, 2005.-95с.

2.Людина та довкілля. Проблеми неоекології №1-2, 2012. В.Ю.Яцентюк, канд.геогр.наук, доцент.

3.Фото з інтернет ресурсів.