Хмільниччина туристична

Княжа гора с.Лозна

 

«Княжа  Гора »

Природа залишила унікальні пам’ятки на Княжій горі в с.Лозна.

 

Ступня – ікона  Божої  Матері

  З незапам’ятних часів на благословенне Поділля, на її святу землю, зійшла Пресвята Богородиця Подільська та залишила на Княжій горі Святу ступню.

   Знак стопи лівої ноги вибито на гранітному виступі.

  У глибоку давнину тут було святе місце. Божа гора, де наші далекі пращури-язичники справляли ритуали, поклонялися вищим силам, тобто проводили культові дійства. Пізніше татари використали цей знак, вибивши знизу пучок стріл. Знак вказував на прикордонне місце збору данини і  ясиру  перед відправкою до Криму.

Крісло  князя Ольгерда

"Завітав на Княжну гору, де зібралися загони від князів Черкаських та Білоцерківських, Київських та Чернігівських великий Князь Ольгерд.

"То хай Великий князь сяде та відпочине з дороги", - загули присутні  воїни і показали на крісло, що на горі, яке нагадувало княжий трон. Батько Ольгерд був втомлений та кульгав на одну ногу, справді сів у крісло. Сподобалося йому у кріслі. Річку видно. Чорний шлях видно, по якому татари прибудуть, а головне-усе військо, якого зібралося багато. Поблагословив князь військо на битву успішну, а камінь назву на честь князя дістав."

 

Камінь князя Володимира

   Так велося на Русі Київській: землю рідну боронити. При Володимирі Київському князі бувало зберуться богатирі-ратоборці та хоробрі воїни при дворі Великого Князя розумних речей послухати, накази його почути - де застава буде, звідки ворога очікувати.

   Роз’їдуться по своїм заставам кордони охоронять. А кордони були там, де кінчалися ліси та починалося Поділля, саме там, де Княжа гора височіє. Там притока Сниводи - Батіжок.

   Одного разу уві сні побачив Князь царівну Сниводу. Стоїть вона, руки простягає та сумує, плаче. Щось хотіла казати, але в цю хвилину Князь проснувся, протер очі ясні, встав та й диву дається, мов би ось тут дівчина стояла, так виразно її бачив.

   Нагадав, що від батька чув, що там, депочинаються ліси є гора. Але цією горою володіють бусурмани, а люди в полоні.

   Зібрав він своїх поплічників та й говорить їм:

  • Ось мої друзі, сон я бачив. Недалеко-неблизько, там, де річка Батіжок та  ставочок Гребелька коло високої гори люди у неволі тяжкій. Тому мої друзі, нам потрібно ту гору знайти, бо на ній і стопа Богородиці і людей з неволі визволити.

   Почали загони збиратися, гору ту шукати. Довго вони шукали, чи ні, але до місця уві сні побаченого добралися усі Руські. Бій запеклий розгорівся.

   Хоругви сміливо відбивало військо Качибея. Але татари були втомлені, розгублені. Володимир весь час був на коні і в гущі битви. Його червона попона була помітна звідусіль. Стріли обминали його та коня його. А він, як досвідчений військовий, знав, куди спрямувати головні сили.

   Довго бій був… Та перемогу русичі здобули. На гору першим князь піднявся. Оком річку неспокійну споглядав, на стопу Божу задивлявся і твердо перемогу проголосив. А з часом на місці, де князь бував, камінь окреслюватися став.

   Про події, що раніше відбувалися люди пам’ятали і камінь на честь князя Володимира назвали. А гору, де слід Божої стопи знаходиться, крісло Ольгерда манить перехожих, камінь Володимира височить, назвали Княжою.