Хмільниччина туристична

Криничка в селі Малий Митник

   Здавна люди берегли і охороняли джерела. У селах де не було ставків і річок, на Йордана біля криниць святили воду, несли її до оселі, щоб пити натщесерце під час хвороб, зцілюючи душу і тіло. Чумаки брали цю воду із собою в дорогу, козаки в похід.

   Джерельна вода прозора й холодна, пробиваючись із таємничих глибин землі чи спадаючи з високих скель, ніби теж вимагали від того, хто причастився нею, бути чистими помислами і сповненим добрими намірами.

   На Україні відомі перші криниці з ІІст.н.е., як пам’ятки черняхівської культури. З періоду Київської Русі відомі кринички, які були заховані в тайниках на випадок облоги.

   Ще до ХІХст. скрізь на Україні заведено ставити посудину біля криниці для подорожнього. Також ставили хрест чи розпяття, щоб людина могла вгамувати духовну спрагу, тут здійснювались водосвятні молебені. 

   Хресний хід здійснюється в Славу Божу для прохання особої благодаті Божої, укріплення в вірі і моральності народу православного, встановлення миру, запобігання соціальних конфліктів. 

  Православні християни у дні скорботи та радості здійснюють хресні ходи. З молитвою і пісноспівами йдуть вони, осеняємі Хрестом Господа і Спасителя, просячи Бога вберегти від небезпеки і зберегти під покровом Своєї благости та милосердя.

   Не є винятком і жителі села Малий Митник, які з прадавна берегли та цінували свої обереги. Історія розповідає про те, що жительці села Марії Гурлич приснився сон, що Цариця Небесна сказала викопати криницю та вказала місце. До копки криниці повинні були приєднатися всі односельці і зробити це потрібно було до свята Жінок мироносець. Так і виникла невеличка криничка з прохолодною водою небесної чистоти в лісовому масиві привїзді в село названа на честь Жінок мироносець.

   За спогадами жительки села Віри Бублик, тут багато людей зцілювались. Відомим у селі був випадок, як Роман Пацанівський будучи не зрячим – зцілився, саме кринична вода допомогла йому. Згадують також і Гапку Попадюк, яка вилікувала висипи цією цілющою водою.

   Цікава історія відбулася у середині ХХст. Коли прокладали дорогу до села, криничку хотіли засипати, але Пацанівська Афанасія, Мукумел Марія, Безелюк Горпина, Цибух Мокрина сказали: «Засипайте і нас!». І не дали засипати криницю.

  Вже у наші часи, а точніше в середині 2000 років жителька села Світлана Адамівна Уляницька зцілилась: «У мене на грудях виявили гульку (ущільнення молочної залози). Ми з мамою та рідними сильно переживали, оскільки на той час таких ліків не було. Лікарі говорили, що потрібно робити операцію. Але моя мама сказала: «Біжи до кринички, що у Кушнерівці, помолися про своє зцілення, адже колись люди там виліковували свої хвороби». Це було років вісім тому, а може й більше. Одного разу я взяла свою дочку Аню і з сусідкою Валею Гусь пішли до джерела. Тоді там було все зарозше, не прохідні хащі навіть і стежки не було видно. Біля кринички стояв хрест, так як і казали старожили села, але мені здалося, що їх там було два. Коли я помолилась, дивлюсь на хрест прилетів метелик білий, хоча вони літають де світло, а там було геть темно. Я здивувалася, коли злетівши з хреста, він сів мені на груди, саме на те місце де булла гулька. Згодом коли я поїхала на обстедення то лікарі здивовано мені повідомили, що ніякої гульки там немає».  

  Криничку облагородили і з побудовою церкви відновили Хресний хід від церкви до кринички на третій день Зелених свят. Після проведення молебні освячується джерельна вода. Люди набирають освяченої води і несуть додому, скроплюють своє господарство, а також пють для зцілення від багатьох хвороб.

  Як спомин віків, криниці стоять повсюди, нагадуючи про людську любов і повагу, заворожуючи спокійним плином прохолодної води.

   Давайте всі разом берегти наші безцінні скарби.

Підготувала Галина Вегера, завідуюча Маломитницьким клубом-бібліотекою;

Фото  Микола Загородній.