Хмільниччина туристична

Випікання весільного короваю (с.Морозівка)

    Хліб в Україні споконвіку шанувався, як Божий дарунок, хоча добували його важкою працею.

  Давність хліборобської культури на нашій землі підтверджується не тільки археологічними знахідками, але й багатством обрядів та фольклорного матеріалу.

 Однак чільне місце відведене саме короваю. Пекли його лише на весілля. Він – окраса весільного столу, символ щастя і достатку.

 Випікання короваю – один із найпоширеніших весільних обрядів, який символізував освячення громадою новоствореної родини.

   Пекли його спеціально запрошені молодиці, які приносили з собою борошно, яйця та сало.

  Під час приготування короваю всі дії супроводжуються піснями, починаючи з благословення.

  Тісто місять дві жінки. Спільність дій під час випікання мала символізувати єдність майбутньої сім’ї. Майстерно замісити тісто і виготовити з нього вироби – справа нелегка. Вона потребує хисту і терпіння.

   Коровайниці повинні були вимісити тісто так, щоб воно було не занадто круте (бо життя у молодих нібито складається круто»), щоб не було рідке (бо коровай може «розрепатися» і життя молодих начебто розіб'ється, розколеться). Коровайницям давали по чарці горілки, але не можна було закусувати, «щоб молоді між собою не їлися»…

   Посадивши корова у піч, коровайниці піднімають до стелі діжу, танцюють з нею, співаючи величальних пісень.

   Навіть вода, якою коровайниці миють від тіста руки, набуває особливого значення. Вони символічно вмивають нею всіх присутніх на обряді, а потім, співаючи, воду виливають під родюче дерево: щоб вишеньки розвивались, щоб дітоньки любувались.

 

 

 

 

 

 

 

  Територія Хмільницького району – унікальна пам’ятками історії, культури та археології, яку потрібно зберігати і досліджувати. Саме тому на підставі проведеного дослідження відділом культури райдержадміністрації та за підтримки Лип’ятинського сільського голови Петра Іщука в селі Морозівка було проведено обряд  випікання весільного короваю.

  Учасники ініціативної групи Рябоконь Людмила Василівна, Іщук Галина Дмитрівна, Дроненко Галина Павлівна, Сторожук Леся Леонідівна та Блажевська Тетяна Володимирівна провели найяскравішу частину весільного обряду – випікання короваю. Все дійство постійно супроводжувалося піснями та звичаями, притаманними цьому таїнству, адже в обряді випікання короваю немає нічого випадкового, зайвого. Тісто завжди місять одночасно дві жінки. Майстерно замісити тісто і виготовити з нього вироби – справа нелегка. Вона потребує хисту і терпіння, проте результат вийшов неперевершений.

  Сьогодні на Вінниччині створено реєстр нематеріальної культурної спадщини регіону, до складу якого увійшли сім елементів з різних районів і є сподівання, що у майбутньому й елемент нематеріальної культурної спадщини - випікання обрядового короваю з села Морозівки увійде до складу обласного реєстру, адже подільські обрядові хліби є унікальними.

   Зберігаймо культурні надбання заради національної пам’яті та ідентифікації району. Власне ці речі і є тим фундаментом нашої держави, що творять нашу ідентичність.