Хмільниччина туристична

Вишивальниці

Рушники, рушники... 
Як дорога додому, як доля.
Україна моя крізь віки
Рушники простеляла до волі.
То барвінком дивилась із них. 
То чар — зіллям весни чарувала.
І калиною мамин рушник
Молодим на добро вишивала.
Рушники, рушники, як життя.
Де червоне сплелося із чорним !
В небесах журавлями летять
І літам важкими, як жорна,
Обіймають у хаті кутки 
Ці святі обереги — долоні. 
Все життя обвили рушники. 
Від колиски — до сивої скроні.
То купальський нев’янучий цвіт.
Твоя вітром обпалена врода.
Твій дитинно-захопливий світ
Із любов’ю карбованим кодом.
Рушники, рушники, рушники...

   Вишивка – складне багатогранне явище художньої культури українського народу. Це один із давніх, найбільш масових і розвинених видів народного декоративного мистецтва. Історичні, літературні, фольклорні матеріали стверджують активне побутування на Україні вишивки одягового, інтер’єрного, побутового та обрядового призначення у сільському та міському середовищах. На Україні вишивка розвивалася, як і в інших народів, у двох основних формах: як домашнє заняття, тобто вишивання виробів для себе і вишивання виробів на замовлення, на продаж. Вишивка розвивалась як домашні ремесла і організовані промисли.
   Творчість сучасних майстрів, виявляє їх глибокий зв’язок з традиціями народної вишивки, збереження й подальший розвиток її художньо-образної структури. Головне те, що сучасна вишивка зберігає свій духовний світ, поглиблює образну змістовність і доводить, що народне мистецтво, як і народна пісня – це велике надбання нашої культури.